Цей сайт використовує файли cookie для надання послуг і відповідно до Політика Файлів Сookie
Ви можете вказати умови зберігання або доступу до файлів cookie у своєму веб-браузері.
ПІДТРИМАЙ АРМІЮ УКРАЇНИ ПОЖЕРТВУЙ
Життя в Польщі

“Мета – зберегти душу України”: у Гданську працюють групи підтримки для біженців

Алла Зейферт

15 травня 2022

Пошир на Фейсбуці
“Мета – зберегти душу України”: у Гданську працюють групи підтримки для біженців

Фото з занять Yavp.pl

Від середини березня у Гданську працюють групи підтримки для людей, які опинилися в складних життєвих умовах через війну в Україні. В основному, для жінок та дітей. Організували такі групи підтримки стараннями Історичного музею Гданська та локальної ініціативи Gdansk Pomaga.
Куратором занять є українка Вікторія Вертелецька. Жінка приїхала до Польщі 9 місяців тому з Берліна, де проживала кілька останніх років. З початком війни в Україні вона почала працювати в онлайн-групах волонтерської підтримки, а потім стала проводити стаціонарні адаптаційні заняття для жінок та дітей, які почали прибувати до Гданська біженцями.

YAVP.PL поспілкувався з пані Вікторією про те, яку саме допомогу надають українцям на заняттях у групах підтримки та в чому основна мета такої ініціативи.

Як створювались групи? 

- Ми зібрали людей через оголошення на Фейсбуці. Перші наші підопічні приходили щодня два тижні поспіль. Коли я питала дітей з мамами, як їх звати, скільки їм років та звідки вони приїхали, то коли починали розповідати – плакали. Ну, і я теж... Діти одразу починали розповідати історію: «Я - Іванко, приїхав з Києва. Коли ми їхали, то…». І далі була розповідь про те, як це все відбувалося. Тоді я розуміла, що це реальні травми, які треба проговорити. Наступні заняття вже були спокійнішими. Діти знайомилися між собою, знаходили спільні інтереси, діяльність і займалися тим, чим хотіли. 

На початку люди приїжджали до чужої країни в стресі, в тривозі, страху, не знали, що робити. Ми починали заняття із заспокійливих практик. Потім поступово мами і діти стабілізувалися, знайшли заняття, контакти, спілкування, і це їх привело до нормального стану. Для мам стали більш цікавими не просто заспокійливі практики, а вже розвиваючі. Потім ми захотіли залучити більше людей, тому розділили охочих по вікових категоріях. Ті люди, які спочатку приходили щодня, вже мусили приходити один раз на тиждень. Це не всім подобалось, але ж змінюються обставини тих, хто зараз в Польщі, хтось починає ходити в школу, хтось вчиться онлайн, хтось переїжджає далі до інших міст і таким чином місця звільняються. Тому час від часу я даю оголошення знову в групах, що є кілька вільних місць. Таким чином оновлюється аудиторія. І ми хочемо як можна більше охопити людей. 

 - Яким чином проходять заняття? 

Заняття проводяться протягом чотирьох годин. Перші дві – це, власне, психологічне заняття, інтеграційне, друга частина – це вивчення польської мови. Не курси польської мови, а саме вивчення слів, тем, речень, щоб люди могли почуватися комфортніше в будь-яких ситуаціях, які виникають в житті – «я в магазині», «я у лікаря», як сортувати сміття, - пізнавати життя поляків, знайомитися і поступово інтегруватися.  

 - Хто приходить на заняття в такі групи підтримки?

Приходять діти різного віку. У вівторок – найменші діти з мамами, це 5-6 років. В середу діти 8-10 років також з батьками, четвер – діти 10-14 років, вони можуть бути або з батьками, або самі, і в п’ятницю – підлітки 15-17 років. Вони приходять уже без батьків. Підлітки краще почуваються й більш відкриті та відверті, коли самі. З цією групою працювати найцікавіше. Ми обговорюємо найрізноманітніші теми, говоримо про те, як взаємодіяти з батьками, коли вони дуже контролюють, як поводитися з однолітками, в тому числі про стосунки з поляками, бо вони ходять в школу, зустрічаються на вулиці, на прогулянках, в парках. Або про сенс життя.

Історичний музей Гданська забезпечив повністю нас дидактичними матеріалами – олівцями, фарбами, іграми, книжками, практично всім, що треба дітям. Специфіка роботи з дітьми така, що ми не примушуємо їх робити щось конкретне. Кожен сам обирає: хтось малює, хтось ліпить, хтось складає пазли, хтось грається, хтось будує хатки. Вони отримують задоволення від того, що роблять. Мами так само приходять із задоволенням. Ми тут стали майже як сім’я, абсолютно довіряємо одне одному, щирі, відкриті, готові до підтримки, допомоги і самозцілюємося. 

 - Як на заняттях допомогти дітям пережити складні ситуації? 

Найкраща підтримка дітей – разом з мамами, тому що діти чудово розуміють стан матерів. Коли мама почувається у безпеці, спокійною, гармонійною, тоді і дитина почувається добре. Я завжди говорю батькам, щоб намагалися якомога більше звертати увагу на позитивні емоції, щоб при читанні новин дивилися поменше картинок, менше відео, взагалі більше часу приділяли своїм дітям, бо вони цього потребують надзвичайно гостро зараз. Діти – це як індикатор, в тому числі індикатор травми. Якщо мама приходить на заняття і здається спокійною, врівноваженою, то дитина розповідає, показує все, що ця сім’я пережила. Дуже важливо заспокоїти маму – тоді й дитина буде спокійною. Я вважаю, що потрібно бути чесними з дітьми. Вони все добре розуміють, в якій ситуації ми знаходимося. Якщо ми щось приховуємо або робимо вигляд, що нічого не трапилось, тоді діти відчувають нещирість і це може бути поганим симптомом в майбутньому. Дитина не може бути відвертою, не може отримати належної підтримки і співчуття в родині, а родина для неї – це перше місце, де вона почувається безпечною. Якщо ми створюємо для неї клімат якоїсь ізоляції чи чогось неправдивого – це недобре. 

- Яка основна мета таких груп підтримки?

Мета нашого перебування тут – зберегти душу України. Саме тут ми можемо максимально уберегти, наскільки це можливо, ментальне здоров’я і український дух. Коли повернемося – будемо будувати нову Україну, це наше майбутнє. Я з задоволенням чекаю нових людей, хотіла б якомога більше щоб було мам, жінок, дітей, які отримали б нашу допомогу, підтримку та все, що ми можемо їм дати.

Я не вважаю, що моя роль якась особлива. Я так само отримую фідбек і відчуття щастя та задоволення. Я бачу по дітях – вони відчувають, що це місце безпечне. Якщо діти приходять на початку закриті та не хочуть говорити, стороняться, то буквально за короткий час вони починають комунікувати, знаходять спільну мову. Діти природно налаштовані на те, щоб мати соціальні контакти. Дуже важливо, коли є люди навколо, особливо у важких ситуаціях. Сім’я, яка втратила близьку людину, робить важливий крок до самозцілення, прийшовши до нас в групу. Ми свої, ми - українці і хочемо дати як можна більше добра. Люди цього потребують. Всі хочуть, щоб хтось був поруч, особливо коли важко. Розділене горе – це половина горя. 

Як можна приєднатися до занять у групах підтримки і де вони відбуваються? 

Заняття відбуваються в навчальній залі Ратуші головного міста Гданськ (вхід з вулиці Piwna). Щоб записатися, потрібно надіслати СМС на номери:+48 512 418 745, +48 730 042 459 з іменем і приміткою "група підтримки" або написати в приватні повідомлення на мою сторінку на Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100008402177702
Вікторія Вертелецька
Вікторія Вертелецька
Gość
Надіслати


Добре оцінені фотографії



Шукати поблизу
  • Жінки
  • Чоловіки
Пошук друзів
розширений пошук »
Знайдено:

Будь ближче до нас