Этот сайт использует файлы cookie для доставки услуг и в соответствии с Политика Файлов Сookie.
Вы можете указать условия для хранения или доступа к файлам cookie в вашем браузере.
«Forever Immigrant»: чи, стаючи іммігрантом, залишаєшся ним назавжди? Жизнь в Польше
Редакція 14 июля 2018

«Forever Immigrant»: чи, стаючи іммігрантом, залишаєшся ним назавжди?

Добавить комментарий
Gdynia fotolia.com
Ґдиня – досить молоде місто, яке від самого початку свого існування (як міста) створювалося людьми з різних куточків планети і для багатьох було таким собі «вікном у світ». Саме тут, починаючи ще з ХІХ століття, сходилися шляхи тисяч емігрантів, а морський вокзал щоденно відправляв їх у подорож до нових земель за кращим життям.  Але чи відомо вам, що в 30-х рр. ХХ століття мігранти становили майже 90% від усього населення міста, яке щойно отримало такий статус?
Авторка цього тексту, наприклад, не знала, наскільки цікавою є історія Гдині, аж поки не отримала від Музею еміграції запрошення долучитися до створення міжнародного мистецького проекту. «Forever Immigrant» - саме так називався цей проект, він мусив повстати під час проведення Open'er Festival, що відбувається в Ґдині вже 16-й рік поспіль і вважається одним із найкращих європейських фестивалів Open'er. Саме на таку подію фанати чекають цілий рік, а квитки розкуповують, без уваги на ціну.

Колись саме мігранти розбудовували Ґдиню

Уже кілька років поспіль Музей еміграції в Ґдині розміщує на фестивалі Open'er свій павільйон, де представляє різноманітні арт-проекти. Цього року музей презентував дві мистецькі роботи: одна з них – це аудіовізуальна праця «Urban Audio. Gdynia» німецького митця Флоріана Туерцке (Florian Tuercke), а друга - «Forever Immigrant» Марко Годінго (Marco Godinho). До створення інсталяції під керівництвом Марко нас – двох українців, сирійця, іранку та чеченку – і було запрошено. А куратор виставки Максиміліан Бохенек (Maksymilian Bochenek) розповів нам про те, що колись саме мігранти розбудовували Ґдиню.

Автором проекту є португальський митець Марко Годінго. Його праця покликана розповісти про глобальні міграційні процеси в сучасному світі, а також спробувати знайти відповіді на питання щодо статусу сучасних іммігрантів.
«Forever Immigrant» Марко Годінго (Marco Godinho). До створення інсталяції під керівництвом Марко нас – двох українців, сирійця, іранку та чеченку – і було запрошено.
«Forever Immigrant» Марко Годінго (Marco Godinho). До створення інсталяції під керівництвом Марко нас – двох українців, сирійця, іранку та чеченку – і було запрошено. автор фото Ксенія Губернат
Чи, стаючи іммігрантом, залишаєшся ним назавжди?

Якщо заглибитися в суть, то «Forever Immigrant» – це праця, яка складається з десятків тисяч печаток і по завершенню утворює об’ємний візерунок, який нагадує рій, хмари чи зграї птахів, які зібралися у вирій, а можливо, навіть континенти. Кожен бачить щось своє. Форма і розмір напису, повторювані тисячі разів за допомогою печаток, подібні до бюрократичних штампів різноманітних установ, котрі дають дозвіл на в’їзд до якоїсь країни, проживання (або ж забороняють) тощо. Часто від такого штампу залежить подальша доля людини, її майбутнє. Робота Марко змушує замислитися над сучасними суспільно-політичними реаліями, які пов’язані з темою еміграції, і спонукає подумати над тим, чи, стаючи іммігрантом, залишаєшся ним назавжди?
Часто від такого штампу залежить подальша доля людини, її майбутнє.
Часто від такого штампу залежить подальша доля людини, її майбутнє. автор фото Ксенія Губернат
У кожного з нас своя історія

Чому саме нас запросили до створення інсталяції? Все просто: по-перше, ми маємо активну життєву позицію, намагаємося брати участь у різних заходах, цікавимося культурою Польщі, а по-друге, для створення проекту потрібні були нові мешканці Труймяста, які мають досвід проживання в інших країнах, можуть ним поділитися, тобто знають, що таке життя іммігранта.

У кожного з нас своя історія: хтось мріяв про переїзд, бо це можливість професійного розвитку; хтось змушений був це зробити (наприклад, тікаючи від війни); а дехто просто знайшов тут своє кохання… 

Для нас ця подія стала ще й чудовою нагодою інтегрування в нове суспільство

Не будемо приховувати, що приємним бонусом участі в проекті став безкоштовний вхід на цілий Open'er Festival, тобто у вільний час ми могли відвідати концерти Nick Cave and the Bad Seeds, Depeche Mode, Gorillaz, Arctic Monkeys, Bruno Mars та багато ін. Але найголовніше все-таки те, що ми чудово провели час у доброзичливій креативній атмосфері, розмовляючи з працівниками музею, волонтерами, з іншими учасниками фестивалю; познайомилися з цікавими людьми, мали можливість подискутувати з гостями фестивалю про проблеми сучасних мігрантів, намагалися знайти відповіді на питання: «що ми розуміємо під словом іммігрант», «чи всі ми є мігрантами», «як довго людина відчуває себе іммігрантом», «наскільки великий вплив міграційних процесів на розвиток суспільства», «як ставляться поляки (і не лише) до міграційних процесів»… Що цікаво – всі люди, з якими довелося спілкуватися, підтримували ідею Марко, погоджувалися, що про це треба говорити, із задоволенням долучалися до створення інсталяції.

Таким чином, під час створення арт-проекту павільйон музею став таким собі місцем для дискусій і роздумів щодо змін і сутностей, які несуть із собою нові мешканці міст/країн. А для нас ця подія стала ще й чудовою нагодою інтегрування в нове суспільство!
Павільйон музею став таким собі місцем для дискусій і роздумів щодо змін і сутностей, які несуть із собою нові мешканці міст/країн.
Павільйон музею став таким собі місцем для дискусій і роздумів щодо змін і сутностей, які несуть із собою нові мешканці міст/країн. автор фото Ксенія Губернат
Gość
Отправить
Добавить фотографию
Комментарии:
Новейшие
Предыдущие
Новейшие

Будь ближе к нам